Гаазька конвенція про скасування вимоги легалізації іноземних публічних актів*
(Укладена 5 жовтня 1961 р.)
(Конвенція №12)
(*Неофіційний переклад з англійської мови!)
Держави, що підписали цю конвенцію, бажаючи скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалізації іноземних публічних актів;
Вирішили з цією метою укласти цю конвенцію та домовилися про таке:
Стаття 1
Ця конвенція застосовується щодо публічних актів, складених на території однієї з договірних держав і призначених для подання на території іншої договірної держави.
У розумінні цієї конвенції до публічних актів належать:
А/ документи, видані органом або посадовою особою, пов’язаною з системою правосуддя держави, включно з документами, виданими прокурором, секретарем суду або судовим приставом;
В/ адміністративні документи;
С/ нотаріальні акти;
D/ офіційні засвідчення, такі як внесення до реєстру, або посвідчення дати чи підпису на приватному документі.
Ця конвенція не застосовується щодо:
А/ документів, складених дипломатичними або консульськими службовцями;
В/ адміністративних документів, безпосередньо пов’язаних із торговою або митною операцією.
Стаття 2
Кожна договірна держава звільняє від легалізації документи, щодо яких застосовується ця конвенція і які мають бути подані на її території. У розумінні цієї конвенції легалізація означає лише формальні процедури, за допомогою яких дипломатичні та консульські службовці держави, на території якої має бути подано документ, засвідчують справжність підпису, якість, у якій діяла особа, що підписала документ, або, за потреби, автентичність печатки чи штампа, проставлених на документі.
Стаття 3
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для засвідчення справжності підпису, якості, у якій діяла особа, що підписала документ, і, за потреби, достовірності печатки чи штампа, проставлених на документі, є проставлення передбаченого в ст. 4 посвідчення компетентним органом держави, від якої походить документ.
Формальна процедура, згадана в попередньому абзаці, не може вимагатися у випадках, коли закон, регламент або усталена практика в державі, в якій подається документ, або домовленість між двома чи більше договірними державами виключають її, спрощують або звільняють документ від легалізації.
Стаття 4
Посвідчення, передбачене в ст. 3, п. 1, проставляється на самому документі або на додатку та має відповідати зразку, наведеному в додатку до цієї конвенції.
Посвідчення може бути складене офіційною мовою органу, який його видає. Стандартні вислови, що використовуються в ньому, можуть бути й другою мовою. Заголовок "Apostille (Convention de La Haye du 5 octobre 1961)" має бути французькою мовою.
Стаття 5
Посвідчення видається на прохання особи, яка підписала документ, або на прохання будь-якого пред’явника документа.
Належно заповнене, воно засвідчує справжність підпису, якість, у якій діяла особа, що підписала документ, і, за потреби, автентичність печатки чи штампа, проставлених на документі.
Підпис, печатка і штамп посвідчення звільняються від будь-якої легалізації.
Стаття 6
Кожна договірна держава визначає органи, які відповідно до їхніх службових обов’язків уповноважені видавати посвідчення, передбачене в ст. 3, п. 1. Держава повідомляє про це Міністерство закордонних справ Нідерландів під час депонування ратифікаційного або приєднувального документа чи декларації про поширення дії. Вона також повідомляє про будь-яку зміну в призначенні цих органів.
Стаття 7
Кожен із органів, визначених відповідно до ст. 6, повинен вести реєстр або картотеку, у якій відмічає видані посвідчення, зазначаючи:
А/ порядковий номер і дату посвідчення;
В/ ім’я особи, яка підписала публічний акт, і якість, у якій вона діяла, або, для непідписаних документів, — найменування органу, який поставив печатку або штамп.
На вимогу будь-якої заінтересованої особи орган, який видав посвідчення, зобов’язується перевірити, чи записане в ньому відповідає записаному в реєстрі або картотеці.
Стаття 8
Коли між двома чи більше договірними державами існує договір, конвенція або угода, що містять положення, які підпорядковують засвідчення підпису, печатки або штампа певним формальним процедурам, ця конвенція скасовує їх лише за умови, що передбачені в них формальні процедури є суворішими за формальні процедури, передбачені статтями 3 і 4.
Стаття 9
Кожна договірна держава вживає необхідних заходів, щоб уникнути здійснення легалізацій її дипломатичними або консульськими службовцями у випадках, щодо яких ця конвенція передбачає звільнення від легалізації.
Стаття 10
Ця конвенція відкрита для підписання державами, представленими на Дев’ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландією, Ісландією, Ліхтенштейном і Туреччиною.
Вона підлягає ратифікації, а ратифікаційні документи депонуються в Міністерстві закордонних справ Нідерландів.
Стаття 11
Ця конвенція набирає чинності на шістдесятий день після депонування третього ратифікаційного документа, зазначеного в ст. 10, п. 2.
Конвенція набирає чинності для кожної держави, що її підписала і згодом ратифікувала, на шістдесятий день після депонування її ратифікаційного документа.
Стаття 12
Будь-яка держава, не зазначена в ст. 10, може приєднатися до цієї конвенції після її набрання чинності відповідно до ст. 11, п. 1. Документи про приєднання депонуються в Міністерстві закордонних справ Нідерландів. Приєднання набирає чинності лише у відносинах між державою, що приєдналася, та договірними державами, які не заперечили проти такого приєднання протягом шести місяців від отримання повідомлення, зазначеного в ст. 15, п. "D". Про таке заперечення повідомляється Міністерство закордонних справ Нідерландів.
Конвенція набирає чинності між державою, що приєдналася, і державами, які не заперечили проти приєднання, на шістдесятий день після закінчення шестимісячного строку, зазначеного в попередньому абзаці.
Стаття 13
Будь-яка держава може під час підписання, ратифікації або приєднання заявити, що ця конвенція застосовуватиметься на всій території, яку вона представляє в міжнародних відносинах, або на одній чи кількох частинах цієї території. Декларація починає діяти з моменту набрання чинності конвенцією для цієї держави. Будь-яке подальше повідомлення про розширення територіального охоплення повідомляється Міністерству закордонних справ Нідерландів.
Коли декларацію про розширення територіального охоплення зробила держава, що підписала і ратифікувала конвенцію, вона набирає чинності для зазначених територій відповідно до ст. 11. Коли декларацію про розширення охоплення зробила держава, що приєдналася до конвенції, вона набирає чинності для зазначених територій відповідно до ст. 12.
Стаття 14
Ця конвенція діятиме протягом п’яти років від дати її набрання чинності відповідно до ст. 11, п. 1, у тому числі для держав, які ратифікували її або приєдналися до неї пізніше.
Дія конвенції мовчазно продовжується ще на п’ять років, якщо її не буде денонсовано.
Повідомлення про денонсацію має бути депоноване в Міністерстві закордонних справ Нідерландів щонайпізніше за шість місяців до закінчення відповідного п’ятирічного строку.
Денонсацію можна обмежити лише деякими територіями, на які застосовується конвенція.
Денонсація має дію лише щодо держави, яка надіслала таку ноту. Конвенція залишається чинною для інших договірних держав.
Стаття 15
Міністерство закордонних справ Нідерландів повідомляє нотами держави, зазначені в ст. 10, а також держави, що приєдналися відповідно до положень ст. 12, про:
А/ визначені органи, зазначені в ст. 6, п. 2;
В/ підписання і ратифікації, зазначені в ст. 10;
С/ дату, з якої ця конвенція набирає чинності відповідно до положень ст. 11, п. 1;
D/ приєднання та заперечення, зазначені в ст. 12, і дати, з яких вони набирають чинності;
Е/ розширення сфери дії, зазначені в ст. 13, і дати, з яких вони набирають чинності;
F/ денонсацію, зазначену в ст. 14, п. 3.
На посвідчення цього нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю конвенцію.
Складено в Гаазі 5 жовтня 1961 р. французькою та англійською мовами, причому у випадку розбіжностей береться до уваги французький текст, в одному примірнику, який буде депоновано в архівах уряду Нідерландів, а завірена копія з нього буде передана дипломатичним шляхом кожній із держав, представлених на Дев’ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландії, Ісландії, Ліхтенштейну і Туреччині.
ДОДАТОК ДО КОНВЕНЦІЇ
Зразок Apostille
Посвідчення має квадратну форму зі стороною щонайменше 9 см.
APOSTILLE
(Convention de la Haye du 5 octobre 1961)
1. Держава:
Цей публічний акт
2. підписаний
3. в якості
4. і проставлено печатку/штамп
Засвідчено
5. в 6. На
7. від
8. Під №
9. Печатка/штамп 10. Підпис:
*Джерело: Національний центр інформації та документації (НАЦІД).