Гаазька конвенція про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів*
(Укладена 5 жовтня 1961 р.)
(Конвенція №12)
(*Неофіційний переклад з англійської мови!)
Держави, що підписали цю конвенцію, бажаючи скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів;
Вирішили з цією метою укласти конвенцію та погодилися про таке:
Стаття 1
Ця конвенція застосовується щодо офіційних документів, складених на території однієї з договірних держав і які мають бути подані на території іншої договірної держави.
У значенні цієї конвенції офіційними документами вважаються:
А/ документи, що видаються органом або посадовою особою, пов'язаною із судовою системою держави, включно з документами, що видаються прокурором, секретарем суду або судовим виконавцем;
В/ адміністративні документи;
С/ нотаріальні акти;
D/ офіційні засвідчення, такі як записи в реєстрі або посвідчення дати чи підпису на приватному документі.
Ця конвенція не застосовується щодо:
А/ документів, складених дипломатичними або консульськими службовцями;
В/ адміністративних документів, безпосередньо пов'язаних із комерційною або митною операцією.
Стаття 2
Кожна договірна держава звільняє від легалізації документи, щодо яких застосовується ця конвенція і які мають бути подані на її території. У значенні цієї конвенції легалізація являє собою виключно формальні процедури, за допомогою яких дипломатичні та консульські службовці держави, на території якої має бути подано документ, засвідчують справжність підпису, посаду, в якій діяла особа, що підписала документ, або, за потреби, автентичність печатки чи штампа, проставлених на документі.
Стаття 3
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для засвідчення справжності підпису, посади, в якій діяла особа, що підписала документ, і, за потреби, достовірності печатки чи штампа, проставлених на документі, є застосування засвідчення, описаного в ст. 4, компетентним для цього органом держави, з якої походить документ.
Формальна процедура, згадана в попередньому абзаці, не може вимагатися у випадках, коли закон, правило або усталена практика в державі, в якій подається документ, або домовленість між двома чи більше договірними державами виключають її, спрощують або звільняють документ від легалізації.
Стаття 4
Засвідчення, передбачене в ст. 3, п. 1, проставляється на самому документі або на додатку і має відповідати зразку, доданому до цієї конвенції.
Засвідчення може бути складене офіційною мовою органу, який його видає. Стандартні вислови, що використовуються в ньому, можуть бути також другою мовою. Заголовок "Apostille (Convention de La Haye du 5 octobre 1961)" має бути французькою мовою.
Стаття 5
Засвідчення видається на прохання особи, яка підписала документ, або на прохання будь-якого пред'явника документа.
Належним чином заповнене, воно засвідчує справжність підпису, посаду, в якій діяла особа, що підписала документ, і, за потреби, автентичність печатки чи штампа, проставлених на документі.
Підпис, печатка та штамп засвідчення звільняються від будь-якої легалізації.
Стаття 6
Кожна договірна держава визначає органи, які відповідно до своїх службових обов'язків уповноважені видавати засвідчення, передбачене в ст. 3, п. 1. Держава повідомляє про це Міністерство закордонних справ Нідерландів під час депонування ратифікаційного документа або документа про приєднання чи декларації про поширення дії конвенції. Вона також повідомляє про будь-яку зміну в визначенні цих органів.
Стаття 7
Кожен із органів, визначених відповідно до ст. 6, повинен вести реєстр або картотеку, в якій фіксує видані засвідчення, зазначаючи:
А/ порядковий номер і дату засвідчення;
В/ ім'я особи, яка підписала офіційний акт, і посаду, в якій вона діяла, або, для непідписаних документів, найменування органу, що проставив печатку або штамп.
На прохання будь-якої зацікавленої особи орган, який видав засвідчення, зобов'язується перевірити, чи відповідає зазначене в ньому записам у реєстрі або картотеці.
Стаття 8
Коли між двома або більше договірними державами існує договір, конвенція або угода, що містять положення, які підпорядковують засвідчення підпису, печатки або штампа певним формальним процедурам, ця конвенція скасовує їх лише за умови, що передбачені в них формальні процедури є суворішими за формальні процедури, передбачені в ст. 3 і 4.
Стаття 9
Кожна договірна держава вживає необхідних заходів, щоб уникнути вчинення легалізацій її дипломатичними або консульськими службовцями у випадках, для яких ця конвенція передбачає звільнення від легалізації.
Стаття 10
Ця конвенція відкрита для підписання державами, представленими на Дев'ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландією, Ісландією, Ліхтенштейном і Туреччиною.
Вона підлягає ратифікації, а ратифікаційні документи депонуються в Міністерстві закордонних справ Нідерландів.
Стаття 11
Ця конвенція набирає чинності на шістдесятий день після депонування третього ратифікаційного документа, зазначеного в ст. 10, п. 2.
Конвенція набирає чинності для кожної держави, що її підписала і згодом ратифікувала, на шістдесятий день після депонування її ратифікаційного документа.
Стаття 12
Кожна держава, не зазначена в ст. 10, може приєднатися до цієї конвенції після набрання нею чинності згідно зі ст. 11, п. 1. Документи про приєднання депонуються в Міністерстві закордонних справ Нідерландів. Приєднання матиме силу лише у відносинах між державою, що приєдналася, та договірними державами, які не заперечили проти такого приєднання протягом шести місяців від отримання повідомлення, зазначеного в ст. 15, п. "D". Про таке заперечення повідомляється Міністерство закордонних справ Нідерландів.
Конвенція набирає чинності між державою, що приєдналася, і державами, які не заперечили проти приєднання, на шістдесятий день після закінчення шестимісячного строку, зазначеного в попередньому абзаці.
Стаття 13
Кожна держава може під час підписання, ратифікації або приєднання заявити, що ця конвенція застосовуватиметься на всій території, яку вона представляє в міжнародних відносинах, або на одну чи кілька частин цієї території. Декларація починає діяти з моменту набрання конвенцією чинності для цієї держави. Будь-яке наступне повідомлення про розширення територіального обсягу повідомляється Міністерству закордонних справ Нідерландів.
Коли декларація про розширення територіального обсягу зроблена державою, що підписала і ратифікувала конвенцію, вона набирає чинності для зазначених територій відповідно до ст. 11. Коли декларація про розширення обсягу зроблена державою, що приєдналася до конвенції, вона набирає чинності для зазначених територій відповідно до ст. 12.
Стаття 14
Ця конвенція діятиме протягом п'яти років від дати її набрання чинності згідно зі ст. 11, п. 1, включно і для держав, які ратифікували її або приєдналися до неї пізніше.
Дія конвенції автоматично продовжується на новий п'ятирічний строк, якщо її не буде денонсовано.
Повідомлення про денонсацію має бути депоноване в Міністерстві закордонних справ Нідерландів не пізніше ніж за шість місяців до закінчення відповідного п'ятирічного строку.
Денонсація може бути обмежена лише деякими територіями, на які застосовується конвенція.
Денонсація має силу лише щодо держави, яка надіслала ноту про це. Конвенція залишається чинною для інших договірних держав.
Стаття 15
Міністерство закордонних справ Нідерландів нотою повідомляє держави, зазначені в ст. 10, а також держави, що приєдналися відповідно до положень ст. 12, про:
А/ визначені органи, зазначені в ст. 6, п. 2;
В/ підписання і ратифікації, зазначені в ст. 10;
С/ дату, з якої ця конвенція набирає чинності відповідно до положень ст. 11, п. 1;
D/ приєднання і заперечення, зазначені в ст. 12, і дати, з яких вони набирають чинності;
Е/ розширення обсягу, зазначені в ст. 13, і дати, з яких вони набирають чинності;
F/ денонсацію, зазначену в ст. 14, п. 3.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю конвенцію.
Укладено в Гаазі 5 жовтня 1961 р. французькою та англійською мовами, при цьому французький текст має переважну силу в разі розбіжностей, в одному примірнику, який буде депоновано в архівах уряду Нідерландів, а завірену копію буде передано дипломатичним шляхом кожній із держав, представлених на Дев'ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландії, Ісландії, Ліхтенштейну і Туреччині.
ДОДАТОК ДО КОНВЕНЦІЇ
Зразок Apostille
Засвідчення має квадратну форму зі стороною не менш як 9 см.
APOSTILLE
(Convention de la Haye du 5 octobre 1961)
1. Держава:
Цей офіційний документ
2. підписано
3. у якості
4. і проставлено печатку/штамп
Завірено
5. в 6. Дата
7. від
8. Під №
9. Печатка/штамп 10. Підпис:
*Джерело: Національний центр інформації та документації (НАЦИД).